Форум міста Бориспіль

Дівчата, я не знаю, з чого почати... Мені здається, я вже не витримую. Нам із чоловіком майже 6 років не вдається завагітніти. Все перепробували — БТ вимірювала, харчування змінювала, гормони перевіряли, пила все, що радили. І аналізи, і обстеження — нібито все нормально, але нічого не відбувається. Уже навіть почали сваритись через це. Чоловік закривається, а я кожного разу плачу, коли тест знову негативний. Відчуваю себе якоюсь "не такою", ніби зі мною щось не так. Скажіть чесно, хтось був у подібній ситуації? Як з цим жити? Може, щось допомогло вам тоді, коли вже зовсім опускались руки?

Дуже важко читати такі речі, бо все це знайоме не з чужих слів. Ми з дружиною через пекло пройшли. Спершу думали, що трохи часу — і все вийде, а потім минуло три роки, і жодного результату. Я бачив, як вона страждає. Усе пробували — від масажистів до ЕКО. А ще гірше, коли всі навколо з дітьми, і ти вже не можеш на це дивитись без болю. Найважче — не зламатися, не почати звинувачувати одне одного. Але я тобі скажу одне — ніколи не зупиняйтесь. Ми домучились до результату, і зараз маємо сина. Не все було просто, але це реально. Просто треба знайти свого лікаря і не боятись складних рішень.

Тема дуже болюча, і в ній багато підводних каменів. Нас лікарі довго "ганяли по колу" — то одне виправ, то інше. У результаті, виявилось, що причина була в мені, а не в дружині. І це був удар по самолюбству, чесно. Але добре, що ми зібрались із силами і вирішили йти до кінця. Я не знаю, яка у вас ситуація по аналізах, але іноді проблема не там, де шукають. Бувало, що здається — от зараз вийде, і знову мимо. Це дуже морально знищує. Але не мовчіть між собою. Коли починається тиша — тоді вже гірше. Підтримуйте одне одного, бо тільки разом це можна витягти.

Я дуже добре розумію твій стан. У мене була схожа історія: спочатку лікарі не бачили причин, чому я не можу завагітніти, усе виглядало нормально. Але з часом виявилось, що яйцеклітини втратили якість, хоча вік ще дозволяв сподіватись. Ми довго думали, що робити. ЕКО з власним матеріалом не дало результату, і тоді мені вперше запропонували донорство яйцеклітин у Львові https://mdclinics.com.ua/ua/uslugi/donorstvo-yaitseklityn-lviv/ Спочатку було складно це прийняти — страх, невідомість, внутрішній опір. Але бажання стати мамою перемогло. Ми погодились, пройшли програму з донорською яйцеклітиною, і вже з першої спроби я завагітніла. Зараз нашому хлопчику три роки. Я не думаю про генетику, я просто мама. І ти теж можеш нею стати. Якщо лікарі натякають на проблеми з власним матеріалом — не бійтеся подумати про цей шлях. Донорство яйцеклітин — не поразка, а можливість. Дуже жива, реальна і щаслива можливість.